І
Я тебе загубив на шляхах невблаганної долі,
Між весною і літом, коли абрикоси цвіли
І тебе загубивши, я втратив солодку неволю
Добровільну неволю, в якій ми щасливі були.
Приспів.
Абрикосовий рай нам у вересні знову насниться
Абрикосовий рай – поцілунків солодке тепло
Абрикосовий рай, наче чиста вода із криниці,
Що вгамовує спрагу кохання, яке в нас було.
ІІ
Повернутися б знов у часи, де з тобою ми разом
Розливали у келихи ночі духмяне вино
Повернутися б знов, та нажаль не пускають образи.
Абрикосовий цвіт, наче сніг, вже розтанув давно.
Приспів.
