І
Моя крапля журби за дощем не впаде
На квадратом заковані стіни,
Бо долаючи день все ж побачив тебе
Серед світу над світом єдину.
ІІ
І вже царство сльоти вереснево тремтить
Карить очі в бурштиновім листі
Мов для нас знову день повернув до весни,
Не дізнавшись, чому такі різні.
Приспів.
Не бувають дощі випадкові
Коли осінь зове до любові,
Розмиваючи колір печалі
На очах, що самотньо мовчали.
ІІІ
Залетить у вогні надвечір’я густе
І на вулицях сяде в тумани,
Та мій погляд журби на асфальт не впаде,
Бо на мене чекає кохана.
Приспів.
