І
Тихо стелиться стежка до ніг
Ні кінця і ні краю немає.
З перехрестя далеких доріг
Я до тебе себе повертаю.
У вечірній, вечірній імлі,
Коли серце скрипаль розриває
Повертаю я знову собі
Чистоту смерекового раю.
Приспів.
Я так люблю, Україно, тебе!
Я так любов’ю своєю пишаюсь.
Знов почуття повернулось просте,
Знову я повернувся з далекого краю.
Знов почуття повернулось просте,
Знову я повернувся з далекого краю.
ІІ
Із далеких, далеких країв
Я до тебе горнусь, як до мами.
Наче в зорянім храмі святім,
До ікон припадаю вустами.
У вечірній, вечірній імлі,
Коли серце скрипаль розриває
Повертаю я знову собі
Чистоту смерекового раю.
Приспів.
